Головна сторінка

Автопортрет «Я – педагог і особистість»

           Глибина думки, пошук, творчість…

Лише в цьому я вбачаю роботу вчителя. «Освіта – це те , що залишається, коли все забувається». І в цю відому сенсацію я вкладаю значення кожного дня ось уже 24 роки, працюючи вчителем початкових класів Великосовпівської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів. «Я – вчитель», «Я – товариш», «Я – порадник», «Я – просто людина». Усі ці «Я» є частинками безкінечного пазлу «Я – педагог і особистість». Адже цей пазл ми, вчителі, складаємо усе своє життя, щоразу додаючи все нові частинки. Ми постійно вчимося, самовдосконалюємося. Хто ж такий справжній педагог? Хто може ним стати? Ці питання почали мене цікавити ще у дитинстві.

       Мрія кожного педагога виростити своїх учнів, дітей, вихованців справжніми людьми. У наші теперішні  складні дні, коли здається, що світ навколо нас заливають ріки гніву, ненависті, заздрощів та сліз безсилля, на всіх уроках хочеться донести до дітей знання, розуміння, підтримку і людяність. У цьому мені допомагають  і нестандартні форми проведення уроків: урок-подорож, урок-гра, урок-КВК. Як приємно дивитися в дитячі очі, що іскряться щирим  захопленням!

Невичерпним джерелом корисної інформації для самоосвіти, саморозвитку і самореалізації для мене є інформаційно-комунікаційні технології. Вони також є безцінним джерелом і ресурсом матеріалів для підготовки до уроків, виступів, семінарів. На мою думку, сучасний вчитель повинен бути обізнаний у сфері інформаційних комунікацій, адже наші діти набагато краще сприймають і засвоюють усе цікаве і сучасне. Ось тому я намагаюсь готувати та проводити свої уроки так, щоб кожен з учнів зміг отримати необхідні  їм знання: добре читати, рахувати, самостійно застосовувати на практиці  набуті теоретичні знання, логічно висловлювати думку в усній та письмовій формі. Все це допоможе дітям відчинити двері у щасливе майбутнє. А ще , вони завжди знають, що на моїх уроках вони отримують підтримку, розуміння та пораду. Я вчу своїх діток поважати батьків, старших людей, любити свою Україну, шанобливо ставитися до звичаїв та традицій свого народу…  І не боятися робити помилки, що той, хто не помиляється, нічого не навчиться.

  Погоджуюся з думкою І. Драча, який писав:

Учитись важко, а учить ще  важче,

Але не мусиш зупинятись ти,

Як учням  віддаси усе найкраще

То й сам сягнеш нової висоти.

              Доказом того , що я на вірному шляху є вогник тепла та людяності в очах моїх учнів.  Їхні успіхи у навчанні, їхні щасливі посмішки – це моя найбільша радість і втіха.